Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Артем Біденко Під час війни заборонено знижувати податки – це шкідливий міф

Як країни, в  тім числі – економічні лідери підтримують свій бізнес, надто – в скрутні часи

Так, це справді шкідливий міф, що знижувати податки під час війни заборонено. Це не так. У березні 2022-го, у найтяжчий момент, Рада податки саме знижувала: запровадила спрощений єдиний податок у 2%, зменшила ПДВ і акциз на пальне. Тобто жодної прямої заборони немає.

Насправді причина суто бюрократична. За статтею 27 Бюджетного кодексу будь-який закон, що зменшує надходження, мусить одразу показати, звідки взяти гроші на компенсацію втрати. Додається курс, узятий у програмі з МВФ і Національній стратегії доходів, — збільшувати ставки, ніж зменшувати. У підсумку кожне зниження податку за замовчуванням читається як готова діра в бюджеті, яку треба негайно залатати. І, відповідно, треба добре аргументувати таке зниження.

Логіку зрозуміти можна: страшно ризикувати, коли знаходишся на межі. Але “історія” податків раз по раз показує інше: коли ставку знижують чи замінюють ефективнішою, надходження часто не падають, а зростають, бо збільшується база.

Коли 2016-го єдиний соціальний внесок знизили майже вдвічі, з приблизно сорока одного відсотка до двадцяти двох, надходження від нього впали лише десь на чверть. Причина проста: частина зарплат вийшла з тіні, середня зарплата за рік зросла майже на третину, а збори з ПДФО піднялися на тридцять п’ять відсотків. Держава спокійно закрила свої соціальні зобов’язання. Висока ставка виштовхує обороти в готівку й тінь, нижча повертає їх у видиму економіку, з якої зрештою можна зібрати більше.

У цю ж логіку лягає повне негайне списання, full expensing. Компанія, що купує нове обладнання замість знищеного, віднімає всю його вартість зі свого прибутку того ж року, замість розтягувати це на десятиліття. Британія зробила таку норму постійною ще 2023-го, США повернули її торік. Держава свідомо недобирає податок сьогодні, щоб бізнес вклав ці гроші в розвиток, з якого податки надійдуть завтра. Ідеальне рішення для воєнного часу, коли треба і бізнеси підтримати, і закласти підвалини подальшого добробуту.

Загалом будь-хто, хто вів реальний бізнес, навіть маленький, швидко перестає вірити в абстрактні доктрини й починає бачити конкретно, які кілька дій держави допомагають працювати, а які душать. Війна загострила це відчуття. Те, що колись було клопотом окремих підприємців, стало спільною й терміновою потребою геть усіх — від власника кав’ярні до найбільшої торговельної мережі, кожному з яких тепер треба, щоб держава бодай не заважала. Грошей на пряму компенсацію збитків у бюджеті немає й не буде, тож допомога лежить у рішеннях, які майже нічого не коштують. Дозвіл на реінвестуваеня прибутку – з детальними правилами і контролем – дозволяє забезпечити економіку “пальним”.

Друге рішення — гроші на саму відбудову. Спалений завод із власного обороту не відновиш, а звичайний банк одразу впирається в заставу, якої після удару вже немає. Тому мають працювати пільгові кредити під гарантію держави чи міжнародних партнерів: гарантія й закриває проблему застави. У США постраждалим від катастроф видають  позики Адміністрація малого бізнесу, SBA. Умови значно кращі за звичайний ринок: низька ставка, строк до тридцяти років, сума до двох мільйонів доларів на ремонт і заміну приміщень, обладнання та запасів, рішення за кілька тижнів.

Класична інституція такого типу — німецький банк розвитку KfW, створений ще 1948-го для повоєнної відбудови через дешевий кредит. Він і досі один з найбільших банків розвитку світу й працює в тому числі з Україною.

Третє рішення — воєнне страхування. Без нього не працює все попереднє: ніхто не дасть кредит на склад, якого завтра може не стати, і ніхто не вкладеться у виробництво, яке неможливо застрахувати. До воєнних ризиків приватний страховик не підступиться в принципі. Британія зіткнулася з цим ще на початку дев’яностих, коли кампанія вибухів Ірландської республіканської армії вигнала страховиків з ринку.

Тоді Британія створила перестрахувальну компанію Pool Re й дала їй фактично необмежену гарантію. Завдяки цьому страхування знову стало доступним приблизно для дев’яноста п’яти відсотків комерційної нерухомості країни. Цікаво, що за понад тридцять років державною гарантією не скористалися жодного разу — платникам податків система не коштувала нічого.

Так само вчинили США після 11 вересня з федеральним бекстопом TRIA. А Ізраїль, який роками живе під ракетами, має державний Фонд компенсації, що відшкодовує не лише пряму шкоду майну, а й непрямі втрати від зупинки бізнесу. Щоправда, його критикують за повільність виплат — а це головна умова, бо така система ефективна лише за умови швидкості.

Держава, у якої немає грошей, найбільше допомагає бізнесу тоді, коли перестає заважати. Замість коштів, яких у неї все одно немає, вона позичає підприємцю власну надійність. І поки ми за старою звичкою вважаємо кожне зниження податку дірою в бюджеті, ми втрачаємо можливості для порятунку цілих галузей, розширення їх обсягів, захисту їх, врешті-решт, на світовому ринку.

Артем Біденко, громадський діяч, політолог

Останні публікації