Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Василь Стус Тільки твердь — символ самозбереження.

4 вересня – день загибелі Василя Стуса у радянському контаборі у 1985 році

 

Справжню поезію неможливо “проілюструвати”. Це розуміла Алла Горська, яка міцно дружила з двома поетами – Іваном Світличним (табличка на дверях “Працюю. Не турбувати. Івану можна”) і Василем Стусом (“Ярій, душе. Ярій, а не ридай.

У білій стужі сонце України…” – це її пам’яті його вірш).

У  день пам’яті Василя Стуса поставлю тут фото його надмогильного хреста, що на Байковому кладовищі, авторства Миколи Малишка.

Нижче – текст, датований березнем 1969 року. Для себе його називаю за передфінальним рядком “Кам’яній. Кам’яній. Кам’яній…”

Василь Стус

Учися чекати, друже,

вчися чекати.

Ластівки на електричних дротах,

почорнілі од сині неба,

ще наслухають сумні струми землі.

Ще підсліпі вікна

за тисячі проминулих літ

не витворили своєї духовності.

Ще потерпає вівериця

битий горіх

брати з твоєї руки.

Ще людська душа

дрижить, як море,

в незручній западині екзистенції.

Зарання, друже,

власним віддатись пристрастям.

Тільки так:

вияви — самовтрати.

Кам’яній. Кам’яній. Кам’яній.

Тільки твердь — символ самозбереження.

Діана Клочко, мистецтвознавиця

 

Останні публікації