Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Василь Стус Валю, люба ! Тобою напоєно десятки моїх віршів

У день пам’яті Василя Стуса  пригадаємо світлі миті найсокровеннішого його щастя. Давайте пам’ятати поета  таким — усміхненим, сповненим любові і надій.

Світлини «Стус Центр» з весілля Василя Стуса з Валентиною Попелюх.

Валентина розповіла, як познайомилася зі Стусом: «Пам’ятаю, їхала в метро. Раптом хтось — раз! — опустив руку на моє плече — і побіг далі по ескалатору. Думаю: ще чого? Ну, біжи, біжи. Зійшла вниз, вийшла на перон, уже забула про це. Підходжу до електрички, дивлюся — ходить з книжечкою, читає. Ну, думаю, добре, хай читає. Пішла наперед у якийсь вагон, їду собі. Жила тоді у Святошині. Іду до хвірточки. Озираюся — стоїть, усміхається. Так і познайомилися. Він жив поруч, в Академмістечку, у гуртожитку».

Симпатія між майбутнім подружжям спалахнула з першого погляду. Василь Стус згадував, що після знайомства з Валентиною розпочався найщасливіший етап його життя.

До весілля вони зустрічалися майже рік. Спершу Василь не зізнавався, що він — поет. Згодом зробив це дуже романтично — присвятив коханій вірша.

10 грудня 1965 року Василь Стус і Валентина Попелюх побралися в київському «Шоколадному будинку». Вже через рік народився син Дмитро.

7 років пара прожила разом і аж 12 років тривала розлука…

«Я так тебе люблю, що аж серце болить». Василь Стус написав дружині сотні листів з ув’язнення. У листах вона — його Вальочок, ластівочка, ласкавочка, лебідка, ясочка, княгиня-князівна, Еврідіка, заждана й найславніша Кохана. Просив її триматися, хвилювався за сина, тішив чуттєвими словами. У численних віршах — завжди вона, відчутна в кожному рядку.

«Тут є час. І не раз, блукаючи самотою, я перегортаю сторінки життя. Тебе згадую. У метро, вперше. У лісі — з літнім вітром-дощем, де Ти як пантера. І коло Великої Дзвіниці і напровесні, з передматеринською задумою і на київському морі, переддосвіта, коли я подавався на рибу, а ти журою заходилася…І Прохорівка на пристані, і прип’ятський намет, і лижі з Тобою, і лижі втрьох, і соната Бетховена в темряві. І ще, ще, ще…»

«Буде ж колись, Валю, і просвітла годинка. Вірмо в неї. І будьмо гідні її… Ще раз — дякую, богине моя, за листа. Випиваю слізки з Твоїх щічок. Вище голівку. Доля іспитує нас — невідворотними бідами. А ми — тримаймо вище голівку!»

…Саме Валентина зберегла листи й рукописи, життєпис і памʼять про Василя Стуса, — і допомогла його голосу звучати після смерті.

«Ти — молодця моя, славна моя, дорога моя, безсмертна моя. Бо Тобою напоєно десятки моїх віршів, які, дасть Біг, переживуть і нас із Тобою».

І вони справді пережили.

Тільки тобою білий святиться світ,

тільки тобою повняться брості віт,

запарувала духом твоїм рілля,

тільки тобою тішиться немовля,

спів калиновий піниться над водою —

тільки тобою, тільки тобою!

Тільки тобою серце кричить моє.

Тільки тобою сили мені стає

далі брести хутою світовою,

тільки Тобою, тільки Тобою.

Видавництво «Абабагаламага»

 


Останні публікації