Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Леся Литвинова Або здобуду волю, або помру

А якби ви точно знали, що результат вашої боротьби буде нульовий? Ви б все одно боролись?

Зима 13/14. У центрі мого міста гинуть протестувальники. Автозаки на вулицях звичні, як тролейбуси. Тіла під білими простирадлами. Хлопці в будівельних касках з пращами. Ріка крові вниз по Інститутській. Оплавлені вогнем ліхтарі і світлофори. Море чорних шоломів. Скільки вистачає ока.

Чи були в нас хоч якісь шанси? Навряд. Чи могла я, вагітна цивільна дівчина, протистояти силовикам з крижаними очима? Ні. Але я була там. І мої друзі були там. Бо альтернативою було прокинутись зранку в російській провінції.

Весна 14. У нас майже вщент розвалене військо. У Крим і на Донбас заходять російські частини, які прикидаються місцевою самообороною і чимось ще. Чи є у нас можливість протистояти? Ні, бо у країни, яка на нас напала, армія, флот, необмежений людський ресурс і величезний бюджет.

Чи це когось зупинило? Ні. Перші добровольці йшли на війну буквально в капцях і з дрючками. А першу зброю здобували в бою.

Лютий 22. Летить без зупинки по всій країні. Від кордону з білорусами на Київ суне колона техніки 60 кілометрів довжиною. У Києві учорашні цивільні хапають автомати і рушають назустріч. Ввесь світ співчутливо мовчить, подумки складаючи епітафію країні.

Чи вірить хтось в те, що ми колись побачимо ракети, які летять на Москву? Ні. Ми не віримо навіть в те, що до ранку все ще будемо живі. Але я тут. Мій чоловік тут. Мої друзі теж тут. Зі зброєю і без всяких сумнівів.

Напевно, вся справа в тім, що “Воля, або смерть” – не гасло. Це той генетичний код, який принципово відрізняє нас від них. Або я здобуду Волю, або помру. Бо Воля є більшою цінністю, ніж життя. Ні, це не пафос. Це несуча конструкція, на яку надбудовується все інше. Ми як серпокрильці, які фізично не виживають в неволі.

Навіть найпрогресивніші, навіть найрозумніші з росіян ( а і такі там є, як не дивно), все одно залишаються в парадигмі “від мене нічого не залежить, навіть не варто починати”.

Вони приводять приклади тих борців з режимом, хто загинув у катівнях власної країни. Делікатно не уточнюючи, де сам був тоді, коли хтось ризикнув розпочати. І де були інші. Для них існування в глобальному концтаборі – певна стабільність. Неприємно, але не смертельно. Якось можна жити. Навіть якось можна дітей ростити…

Для тих, хто дочитав аж сюди, я нагадаю, що шостого липня мені шандарахне 50 років. Тому весь цей тиждень я буду збирати подарунки для тих, хто зараз потребує допомоги. Саме для тих, хто розуміє сенс слів «Воля або Смерть».

Реквізити як завжди в коментарях.

Леся Литвинова, волонтерка, засновниця Благодійного Фонду “Свої”

Останні публікації