Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Патріарха Володимира називали особливо небезпечним державним злочинцем

14 липня – річниця смерті Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира — Василя Романюка (1925–1995), священника, політв’язня, правозахисника та члена Української Гельсінської групи

 

Він пройшов Колиму й мордовські табори, майже 20 років провів у неволі, став духівником українських дисидентів, а згодом — Патріархом. Та навіть поховати його в незалежній Україні без боротьби не дозволили.

У 19-річному віці  юнак вперше потрапив у жорсткі лещата радянсько-кадебістської системи. Його арештували, допитували, відправили в табори. Радянська влада звинуватила Василя у зв’язках з ОУН і спочатку засудила до 20 років ув’язнення, згодом скоротивши термін до 10.

Репресії не оминули і його рідних. Усю родину вивезли до Сибіру. Батько загинув у засланні від виснаження й непосильної праці, а брат Танасій загинув від рук агентів МГБ після кількох років переховування.

Пізніше Василь Романюк назве роки, проведені на Колимі, своїми «університетами». Саме там, серед таборів і щоденної боротьби за виживання, остаточно загартувалися його характер, віра й любов до України, яким він залишався вірним до останнього дня.

У 1964 році він став священником. Його добре знали Іван Дзюба, Іван Світличний, Ліна Костенко, В’ячеслав Чорновіл, Опанас Заливаха, Валентин Мороз та інші шістдесятники.

Для них отець Василь був не лише священником. До нього приходили за порадою, підтримкою й молитвою тоді, коли будь-який необережний крок міг коштувати свободи. Саме тому його називали духівником українських дисидентів.

Відкритий захист історика й політв’язня Валентина Мороза став однією з головних причин нового переслідування.

У 1972 році, під час масштабної операції КДБ проти української інтелігенції, відомої як «Блок», Василя Романюка заарештували вдруге. Вирок — 7 років таборів особливого режиму і 3 роки заслання.

У Мордовії він брав участь у голодуваннях на підтримку політв’язнів і протестах проти нових репресій. Пізніше Василь Романюк напише:

«І вся моя вина була в тому, що я, священник, чоловік інакомислячий, наважився виступити на захист безвинно репресованого історика Валентина Мороза. Мене назвали “особливо небезпечним державним злочинцем”. Тобто зрівняли з убивцями, диверсантами і насильниками…»

1 липня 1976 року він відмовився від радянського громадянства, а згодом став членом Української Гельсінської групи.

Загалом 19 років свого життя Василь Романюк провів у таборах і засланні. Та не зрікся ні своєї віри, ні України.

Після відновлення незалежності він став одним із духовних символів українського православ’я. У 1993 році Василя Романюка обрали Патріархом Київським і всієї Руси-України під іменем Володимир.

Для тисяч українців він уособлював Церкву, вільну від московського впливу, та право українського народу самостійно визначати своє духовне майбутнє.

14 липня 1995 року Патріарх Володимир відійшов у вічність. Йому було 69 років. Обставини його смерті й досі викликають чимало запитань. 18 липня похорон Патріарха став однією з найгостріших подій України 1990-х. Коли процесія прибула на Софійську площу, брами собору були зачинені, а територію перекрили силовики. Тоді учасники прощання вирішили поховати Володимира Романюка біля Софійської дзвіниці й почали копати могилу.

Силовики жорстко розігнали похоронну процесію. Багато людей отримали травми, серед них були миряни й священники, десятки учасників затримали. Той день увійшов в історію як «Чорний вівторок».

Попри все, труну опустили в землю біля стін Софії Київської. Там могила Патріарха Володимира залишається й сьогодні.

Його життя — історія людини, яка втратила батька, брата, 19 років свободи, пройшла Колиму, Мордовію, заслання й постійний тиск КДБ, але не віддала головного — своєї віри, гідності та права залишатися українцем.

Василь Романюк не просто дожив до незалежної України. Він став одним із тих, хто наближав її власним життям. А згодом очолив українську Церкву, за право на яку боровся десятиліттями.

Українська перемога

 

Останні публікації