Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Антоніна Палагнюк Вулички Подола дихали спокоєм, теплом, запашною кавою

Навіть доба без вибухів тепер дарує нам нові дивні відчуття. Подруга каже, ніби з курорту повернулися. Ага, нарешті виспалися…

Гуляємо Подолом. Обожнюю ці тихі старовинні вулички. Я не була тут тисячу років. Сьогодні вони дихають теплом і спокоєм .

У маленьких кав’яреньках пахне свіжою випічкою і доброю кавою, а розмови чуються м’яко і лагідно.

Боже, як же тут затишно…

Ніби нема війни…

Але раптом чуємо:

– Дівчата, ви місцеві? – з машини вистрибує красива енергійна жінка. – Де тут магазин для військових?!

І все. Наш оманливий спокій закінчився…

Війна знову вривається у наше особисте життя…

Разом схилилися над її картою в телефоні і показуємо як пройти до магазину. Це поряд. Памʼятаєте, де був магазинчик знаменитої колись фабрики Юність?

Жінці треба закупитися для синочка і побратимів.

На прощання обіймаємось. І я їй дуже тихо – як молитву – шепочу:

– Нехай повернуться наші хлопчики живими…

Отак між старими фасадами й новими просторами Подолу все сьогодні зливалося у дивний контраст: тиша Пирогощі, зелень нового-старого Терапевтичного саду, вузенькі вулички і крихітні кав’яреньки…

І водночас десь нескінченні завивання сирен, відлуння вибухів…

Ми сиділи з подругою, смакували кавун і полуничний пунш, і кожен гуркіт змінював атмосферу — від затишку до тривоги. Це виглядало як божевільний калейдоскоп: ніжні миті поруч із війною, сміх і розмова поруч із страхом.

Такий дивовижний мікс!

Так ми тепер живемо…

Антоніна Палагнюк, журналістка (Велика Британія)

Останні публікації