Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Віктор Лешик Чи навчимося ми коли-небудь говорити: мені достатньо?

Досі під враженням останнього розгорнутого інтервʼю Ілона Маска виданню “Економіст”. Це, власне, та сама універсальна програма для майбутнього, яка може звабити будь-кого. Давноочікувана модерна версія комунізму: приберіть всі перепони для розвитку технологій і цифровий світ створить для людей те, на що вони витрачають свої найкращі роки життя — ДОСТАТОК.

Але парадокс у чому? У самій капіталістичній системі.

КАПІТАЛІЗМ СТВОРИВ ЦИВІЛІЗАЦІЮ ДОСТАТКУ, НАВЧИВШИ ЛЮДИНУ НІКОЛИ НЕ ВВАЖАТИ ДОСТАТОК ДОСТАТНІМ.

Найбільш яскравою ілюстрацією цього парадоксу є нинішня війна росі проти України. НІКОЛИ росіяни не жили там заможно, як перед 2014 роком. І що? Це зупинило їхнє споконвічне божевілля експансії?

Ще раз: капіталізм створив цивілізацію достатку, навчивши людину ніколи не вважати достаток достатнім.

Можливо, саме в цьому — його найбільший тріумф і його головна пастка.

Світ-система соціолога Іммануїла Валлерстайна сьогодні знову входить у період боротьби за центр. Але новим гегемоном стане не обов’язково держава з найбільшою армією чи економікою.

Справжній гегемон має подарувати світові нову універсальну мрію.

Колись такою мрією були свобода, демократія, ринок і віра в те, що діти житимуть краще за батьків.

Сьогодні нову утопію пропонують уже не стільки політики, скільки техноолігархи.

Ілон Маск, Пітер Тіль та інші пророки цифрової епохи фактично кажуть:

не стримуйте технології — і вони звільнять людину від праці.

Штучний інтелект думатиме.

Роботи працюватимуть.

Автоматика вироблятиме.

Енергія дешевшатиме.

А людина нарешті житиме в достатку.

Це майже комуністична утопія — тільки без революції, пролетаріату і націоналізації.

І, треба визнати, вона надзвичайно приваблива.

Бо що може бути універсальнішим за обіцянку: ти житимеш довше, працюватимеш менше, матимеш більше і перестанеш боятися бідності?

Але тут починаються незручні запитання.

Чи вистачить ресурсів Землі на матеріальні бажання десяти мільярдів заможних людей?

Чи зробить технологія ресурси безмежними?

Чи перестане людина, яка має достатньо, хотіти ще більше?

І головне: хто володітиме машинами, які створюватимуть цей рай?

Бо можна створити світ, де роботи вироблятимуть достаток для всіх.

А можна — світ, де кілька тисяч власників роботів контролюватимуть доступ до достатку для мільярдів.

Технології можуть подолати дефіцит товарів.

Але вони не подолають автоматично людську жадібність, боротьбу за статус, владу і перевагу над іншими.

Тому справжня революція XXI століття, можливо, має відбутися не лише в лабораторіях.

Вона має відбутися в нашому уявленні про успіх.

Якщо розвиток і далі означатиме тільки «більше виробляти — більше споживати — більше накопичувати», машинний світ просто прискорить стару гонку до її фізичної межі.

Можливо, новому гегемону доведеться запропонувати людству не лише технологію достатку.

А й етику достатності.

Бо головне питання майбутнього вже не в тому, чи зможемо ми виробити достатньо для всіх.

Головне питання — чи навчимося ми коли-небудь говорити: мені достатньо.

 

Останні публікації