Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Віктор Лешик Держпереворот у США цілком можливий

Чи можливий державний переворот у Сполучених Штатах без військових на вулицях Вашингтона, без розгону Конгресу і навіть без скасування Конституції?

Цілком.

Для цього достатньо поступово перетворити законодавчу владу на декоративний орган, а президентські розпорядження — на фактичну заміну законам.

Саме через цю призму пропоную подивитися на  подію 9 жовтня 2026 року.

На перший погляд, вона стосується лише торгівлі російським дизельним пальним. Насправді ж порушує фундаментальне питання: хто сьогодні керує Сполученими Штатами — Конституція чи особиста воля Дональда Трампа?

Почнемо з документів.

8 КВІТНЯ 2022 РОКУ. КОНГРЕС УХВАЛЮЄ ЗАКОН.

Президент Джо Байден підписує Public Law 117-109 — Ending Importation of Russian Oil Act.

У статті 2 цього закону Конгрес прямо забороняє імпорт російських енергоносіїв до Сполучених Штатів, зокрема дизельного пального.

Це не рекомендація, не побажання сенаторів і не президентський указ, який наступний президент може скасувати іншим указом.

Це федеральний закон.

А стаття 3 встановлює спеціальну процедуру, за якою президент має право припинити цю заборону.

Передусім він повинен письмово підтвердити Конгресу виконання Росією трьох умов:

  1. Досягнення прийнятої незалежним урядом України угоди про виведення російських військ і припинення бойових дій.
  2. Відсутність безпосередньої загрози військової агресії Росії проти держав НАТО.
  3. Визнання росією права українського народу самостійно обирати власний уряд.

Наголошую: йдеться про одночасне виконання всіх трьох умов.

Але навіть цього недостатньо.

Стаття 3(b) вимагає, щоб президент щонайменше за 45 днів до відповідного підтвердження проконсультувався з чотирма профільними комітетами Конгресу та подав їм пояснювальний звіт.

Стаття 3(a) передбачає, що припинення заборони може набрати чинності лише через 90 днів після подання підтвердження, якщо Конгрес не заблокує це рішення.

Навіщо законодавці встановили таку процедуру?

Щоб рішення про скасування заборони не залежало виключно від волі однієї людини в Білому домі.

18 ВЕРЕСНЯ 2026 РОКУ. КОНГРЕС УХВАЛЮЄ НОВИЙ САНКЦІЙНИЙ ЗАКОН.

Трамп підписує Public Law 119-111 — закон про масштабні санкції проти росії, пов’язаний з ініціативою покійного сенатора Ліндсі Грема.

Особливо цікава його стаття 115.

Вона дозволяє президенту тимчасово не застосовувати певні санкції, посилаючись на національні інтереси США.

Але там є три слова, які принципово обмежують президентські повноваження:

UNDER THIS TITLE — «ЗА ЦИМ РОЗДІЛОМ ЗАКОНУ».

Тобто президент отримує право робити винятки із санкцій, передбачених відповідним розділом нового закону.

Але він не отримує універсального права скасовувати всі санкційні обмеження, які Конгрес установив раніше.

Більше того, стаття 115(b) зобов’язує президента перед застосуванням такого винятку подати Конгресу письмове обґрунтування.

А стаття 117 нового закону передбачає спеціальну процедуру остаточного припинення санкцій із можливістю розгляду рішення Конгресом.

Отже, американський законодавець знову встановлює межі президентської влади.

9 ЖОВТНЯ 2026 РОКУ. ВИКОНАВЧА ВЛАДА ВИДАЄ ДОЗВІЛ.

Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) видає генеральну ліцензію №135.

Підписант — директор OFAC Бредлі Сміт.

У документі прямо дозволяються певні операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту дизельного пального російського походження.

Причому там буквально написано:

«including importation into the United States» — «включно з імпортом до Сполучених Штатів».

Дозвіл діє до 7 квітня 2027 року.

І ось тепер найцікавіше.

Федеральний закон 2022 року забороняє імпорт російського дизелю до США.

А адміністративна ліцензія жовтня 2026 року дозволяє операції, які прямо включають такий імпорт.

І ось тут постає питання, від якого залежить значно більше, ніж доля російського дизелю.

ЧИ МОЖЕ АДМІНІСТРАТИВНИЙ ДОЗВІЛ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ФАКТИЧНО ОБІЙТИ ЗАБОРОНУ, ВСТАНОВЛЕНУ КОНГРЕСОМ?

Якщо адміністрація стверджує, що ліцензія №135 дозволяє імпорт російського дизелю всупереч законодавчій забороні, вона повинна назвати конкретну правову підставу.

Стаття 115 закону Грема такою підставою для скасування закону 2022 року не є.

Стаття 3 закону 2022 року передбачає зовсім інший порядок припинення заборони.

А президентський чиновник не може власним підписом переписати рішення законодавчої влади.

Саме тут санкційна історія перетворюється на конституційну.

КОНСТИТУЦІЯ США НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ПОСАДИ ІМПЕРАТОРА.

Стаття I Конституції наділяє Конгрес законодавчою владою.

Стаття II, розділ 3, покладає на президента обов’язок забезпечувати сумлінне виконання законів.

Не тих, які йому подобаються.

Не тих, що відповідають його поточним політичним домовленостям.

А законів Сполучених Штатів.

Звісно, Конституція надає президенту широкі повноваження у зовнішній політиці.

Але зовнішня політика не є територією, вільною від дії федеральних законів.

Коли Конгрес законодавчо регулює зовнішню торгівлю, президент не може просто оголосити, що його дипломатичні пріоритети важливіші.

Американська система стримувань і противаг створена саме для того, щоб жодна гілка влади не могла підпорядкувати собі дві інші.

І тепер уявімо ситуацію.

Президент не розпускає Конгрес.

Не забороняє опозицію.

Не скасовує вибори.

Він просто починає діяти так, начебто ухвалені Конгресом закони можна обійти адміністративним дозволом.

А Конгрес, поглинутий передвиборчою боротьбою, не знаходить політичної волі негайно з’ясувати, чи не перетворили його закон на порожню декларацію.

До проміжних виборів 3 листопада залишаються лічені тижні.

У такій атмосфері виникає особливо небезпечна спокуса: скористатися політичною зайнятістю законодавців і розширити фактичні межі президентської влади.

І питання полягає вже не тільки в тому, що робить Трамп.

Питання в тому, що дозволяє йому робити Конгрес.

Бо узурпація влади потребує не лише політика, який прагне більшого контролю.

Вона потребує ще й інституцій, які перестають чинити опір.

Особливо небезпечним у цій атмосфері є культ особистої відданості президенту.

Деякі прихильники MAGA вихваляються, нібито 90% американських військовослужбовців підтримують Трампа.

Достовірного підтвердження цієї цифри немає.

Але сама логіка подібного вихваляння насторожує.

Чому політичні симпатії армії взагалі мають бути аргументом у суперечці про президентські повноваження?

Американські військові присягають Конституції Сполучених Штатів, а не Дональду Трампу.

Армія конституційної республіки не є особистою гвардією президента.

І коли політична дискусія починає оперувати питанням, наскільки армія віддана конкретному керівникові, це вже зовсім інша розмова, ніж звичайна демократична суперечка.

США НА ПОРОЗІ ДИКТАТУРИ?

Я вважаю, що таке питання сьогодні не можна відкидати як безглузде.

Бо якщо федеральний закон фактично обходять без передбаченої ним процедури, то ми маємо справу не просто зі зміною торговельної політики.

Ми маємо справу з небезпечним прецедентом підміни законодавчої влади виконавчою.

Бо найнебезпечніший державний переворот — той, якого суспільство не помічає, оскільки всі конституційні установи формально залишаються на своїх місцях.

І головне запитання сьогодні не в тому, чи хоче Трамп мати більше влади.

Головне запитання — чи здатні Конгрес, судова система та американське суспільство втримати його в конституційних межах?

Віктор Лешик, журналіст

Останні публікації