Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Михайло Городок Федоров – перший в історії України продакт-менеджер

Або – чому історія Федорова важливіша за історію одного міністра

Українська політика довго шукала сильних адміністраторів. Можливо, головною несподіванкою останніх років стало те, що країні виявився потрібен не адміністратор, а продакт-менеджер.

Звільнення Михайла Федорова майже миттєво стало однією з головних політичних тем в Україні. Одні побачили в ньому закономірний наслідок конфліктів усередині влади, усунення «незручного», «неслухняного». Інші – небезпечний сигнал про можливе згортання реформ. За день після оголошення рішення на вулиці українських міст вийшли люди, які вимагали його перегляду, – ситуація майже безпрецедентна для української політики. Зазвичай масові акції були з вимогою звільнення, не з вимогою зупинити. Нікого не ввело в оману звільнення усього уряду. Повернути вимагали саме Федорова, але не весь уряд. Чому так?

Можливо, справа не лише в особистості міністра? Можливо, вона набагато глибша і драматичніша?

Майже все XX століття силу держав вимірювали територією, чисельністю населення, промисловим потенціалом, військовими бюджетами, запасами природних ресурсів і розмірами армій. Усе це, безумовно, залишається важливим і сьогодні. Проте українська війна, як мені здається, змушує поставити ще одне питання, про яке донедавна майже не говорили. Чи не стає в XXI столітті одним із головних критеріїв сили держави її здатність швидко навчатися? Я не маю на увазі освіту чи кількість університетів. Йдеться про здатність цілої системи швидко помічати нові виклики, інтегрувати технологічні зміни, відмовлятися від рішень, які перестали працювати, і масштабувати ті, що довели свою ефективність.

І якщо дивитися так, тоді історія Михайла Федорова набуває зовсім іншого значення. Вона перестає бути історією успіху однієї людини. Вона стає історією спроби перебудувати українську державу відповідно до логіки XXI століття.

Саме тому історія Михайла Федорова заслуговує на увагу. Не тому, що він створив окремі цифрові сервіси чи запустив нові програми. Він намагався змінити не окремі інструменти, а сам спосіб роботи держави. Він, можливо перший в нашій історії менеджер нового типу. Не традиційний «міцний господарник», а продакт-менеджер держави. І саме в цей момент ця історія перестає бути історією одного міністра. Вона стає історією драматичного конфлікту між двома моделями. Одна спирається на процедури, сувору ієрархію та стабільність. Інша – на швидкість навчання, мережеву взаємодію й безперервну адаптацію.

Саме в цьому контексті нинішні протести набувають особливого значення. Вони виникли не тому, що суспільство раптом вирішило захищати конкретного чиновника. Вони стали реакцією на побоювання, що разом із Федоровим Україна може втратити нову управлінську логіку, яка почала приносити вимірювані результати. Наразі важко сказати, чи будуть протести на захист Федорова успішними. Але питання, яке поставила історія Михайла Федорова, залишиться. Якщо XXI століття справді робить швидкість колективного навчання одним із головних критеріїв сили держави, тоді нинішня дискусія виявиться значно важливішою за кадрову історію одного міністра. Вона стане частиною значно більшої історії – переходу України від індустріальної держави до держави, здатної навчатися швидше, ніж змінюється світ.

Михайло Городок, психолог, президент Української асоціації емоційно-фокусованої терапії


Останні публікації