Нейт Уайт Поруч з Трампом Ніксон видається взірцем чесності, а Джордж Буш-молодший – генієм

22 Жовтня, 2026

Чому деяким британцям не до вподоби Дональд Трамп?»

Уривки з лондонської газети The Times

Нейт Вайт, красномовний та дотепний англійський письменник, дав на це блискучу відповідь:

Трампові бракує певних рис, які традиційно цінують британці.У ньому немає ані шляхетності, ані чарівності, ані витримки, ані авторитету, ані співчуття, ані дотепності, ані сердечності, ані мудрості, ані делікатності, ані чуйності, ані самоусвідомлення, ані скромності, ані честі, ані витонченості — рис, якими, хоч як дивно, був щедро наділений його попередник, пан Обама.

Хоча Трамп часом буває безглуздим, він ніколи не сказав нічого іронічного, кумедного чи бодай трохи смішного — жодного разу, геть ніколи. І я кажу це не задля красного слівця, а буквально: ніколи. Для британців відсутність почуття гумору — це майже щось нелюдське.

Але у випадку з Трампом це доконаний факт. Схоже, він навіть не тямить, що таке жарт: для нього гумор — це грубий коментар, неосвічена образа, акт невимушеної жорстокості. Трамп подібний до троля: він ніколи не сміється і не веселиться; він хіба що вищить від зловтіхи або глузування.

І найжахливіше, що він не просто кидається грубими та безглуздими образами: коли він їх промовляє, він насправді так мислить. Його розум — це всього лише роботизований алгоритм дріб’язкових забобонів та інстинктивної злоби.

У ньому немає ані іронії, ані складності, ані витонченості, ані глибини. Усе суто поверхове. Перед нами людина без внутрішнього світу, без душі.

У Британії ми традиційно вболіваємо за Давида, а не за Голіафа. Усі наші герої — хоробрі одинаки, аутсайдери: Робін Гуд, Дік Віттінгтон, Олівер Твіст.

Трамп — не хоробрий і аж ніяк не аутсайдер. Він — цілковита їхня протилежність.

Він навіть не розбещений багатий хлопчик і не зажерливий товстосум. Він радше скидається на величезного білого слимака, такого собі привілейованого Джаббу Гатта.

І, що значно гірше, він — зухвалець і цькувач.

Але коли він опиняється серед справжніх задирак, то миттєво перетворюється на скигливого посіпаку. Він б’є зверху вниз — те, чого джентльмен не повинен, не може і ніколи не стане робити. І кожен його удар спрямований нижче пояса. Йому особливо до смаку лупцювати вразливих чи беззахисних, і він без вагань добиває тих, хто вже впав.

Ось чому той факт, що чимала меншість — можливо, третина — американців спостерігають за його діями, слухають його промови й думають: «О, здається, він мені до смаку», — викликає в британців щирий подив і глибокий смуток. Зрештою, неможливо прочитати жодного його твіту чи почути бодай речення-два з його уст, не зазирнувши при цьому в безодню. Він перетворює примітивність на мистецтво: він — Пікассо дріб’язковості, Шекспір лайна. Його вади фрактальні: ба більше, навіть у його недоліків є власні недоліки — і так до безкінечності.

У світі завжди не бракувало дурнів, та й лиходіїв вистачало. Проте вкрай рідко дурість бувала настільки злостивою, а зло — настільки непролазно дурним.

Поруч із ним Ніксон видається взірцем чесності, а Джордж Буш — генієм.

Якби Франкенштейн надумав створити монстра, зітканого винятково з людських вад, він виліпив би Трампа, а сам доктор Франкенштейн у розпачі та каятті скрикнув би: «Боже мій, що ж я накоїв?!»

Якби ідіотизм був телевізійним реаліті-шоу, Трамп був би його декорацією.

Нейт Уайт, британський письменник

Нейт Уайт Поруч з Трампом Ніксон видається взірцем чесності, а Джордж Буш-молодший – генієм

Останні публікації