Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Олексій Гарань Якби у 1991-му президентом обрали Чорновола?

Моя відповідь проста: не було б іншого результату

Люди на той момент не були готові голосувати за антикомуніста. Для більшості й незалежність із президентом Леонідом Кравчуком була доволі радикальним кроком, а голосувати ще й за переконаного антикомуніста — це було зовсім інше питання.

Кого серед героїв Незалежності найбільше ідеалізують?

Візьмімо В’ячеслава Чорновола. Це людина, чий внесок у нашу незалежність беззаперечний. Але я б сказав так: Чорновіл був передусім руйнатором. Він не зміг розбудувати Рух на нових, модерних засадах.

Результати виборів показують, що частка прихильників Руху впала з 1990-го до 1998-го. Щоправда, значною мірою це було пов’язано з тим, що спочатку Рух був широким об’єднанням, куди входили і ліві, і праві, а згодом він почав перетворюватися на вужчу правоцентристську партію. Мабуть, цей процес був неминучим.

Чорновіл разом із Левком Лук’яненком були членами Української Гельсінської спілки. Коли навесні 1990 року ця спілка трансформувалася в Українську республіканську партію, Чорновіл прийшов на з’їзд і заявив, що його делегати творять організацію більшовицько-тоталітарного типу, і що він до такої організації не піде. Звідки він це взяв — не знаю. Більше того, на установчому з’їзді Руху йому пропонували увійти до Великої Ради Руху, а він відповів: ні, я займаюся виданням газети, у мене немає часу на Велику Раду.

Люди, які добре знали Чорновола, зокрема дисиденти, що пройшли з ним пліч-о-пліч, кажуть, що в нього були амбіції бути першим, і дуже часто він просто не чув інших. Це і моя особиста оцінка. Зараз у нас усталився його образ — і він справді був незламним, але це вже ідеалізований образ.

А от Левко Лук’яненко — постать, яка часом була недооцінена. Іван Драч якось порівнював його з Нельсоном Манделою — обидва відсиділи по 27 років. Манделу знали всі, про Лук’яненка — дуже мало хто.

Коли я виступаю перед південноафриканцями, я показую слайд із Лук’яненком, розповідаю його історію і питаю: чию біографію це нагадує? Вони кажуть — Мандели. Серед українських політичних діячів Левко Лук’яненко показав здатність мислити широко: у 1990 році він заявив, що «комуністи, які хочуть створити незалежну Україну, — наші союзники на цьому етапі творення історії». Це був дуже важливий і принциповий момент, який сприяв здобуттю незалежності. А згодом тодішній президент Леонід Кравчук відправив його послом до Канади, фактично усунувши з політичної гри. Так само він вчинив і з Юрієм Щербаком — лідером «зелених». І все: Щербак став чудовим дипломатом, але «зелені» так і не постали в нас як реальна політична сила.

Дехто з тих, хто боровся з драконом, зрештою сам став його частиною. Приклад — заступник голови Руху за часів Чорновола Олександр Лавринович. Пізніше він став поплічником Януковича, міністром юстиції, учасником двох антиконституційних заколотів 2010 року, які завершилися узурпацією влади Януковичем. Тобто ця людина сама стала «дракончиком».

Олексій Гарань, політолог

 

Останні публікації