Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Петро Чернишов Як відповідати на удари по Києву?

Думки з військово-експертного дивану, не безспірні

Небо України закрите для пасажирських літаків уже три з половиною роки. Небо Росії відкрите: поки Київ ночує в метро, росіяни літають на море, в Анталію, в Дубай. Час це змінити.

Росія б’є по Києву дедалі сильніше: мости, лікарні, багатоповерхівки, щоночі.

Симетрично, по сплячих людях, ми бити не будемо. Це їхній метод. Але відповідь має боліти не абстрактно, а особисто: тим, хто ухвалює рішення, і тим, хто в цій країні заробляє гроші та їздить у відпустку.

Моя диванна пропозиція: Порожні цивільні літаки на стоянках російських аеропортів. Точніше, борти, якими режим зокрема возить військових і які працюють на війну ;))

І це не фантазія, прецедент уже є. 1 червня 2025-го Україна провела операцію «Павутина» і довела головне: літак на землі захистити неможливо, і ми до нього дотягнемося. Нове лише одне: замість військових бортів беремо цивільний комфорт тих, хто цю війну оплачує.

«Чому не бити далі лише по військових аеродромах?» Бо втрату бомбардувальника Кремль переживе, йому не шкода. А коли полковник чи топ-менеджер не може полетіти у відрядження чи відпустку – війна, яку еліта й середній клас нарешті відчують особисто. Ціль у тому, щоб перенести війну в побут тих, хто її сьогодні не помічає.

Правила гри (обмеження — не слабкість, а стратегія):

  1. Публічне попередження за два тижні. Президент оголошує заздалегідь. Іноземні авіакомпанії встигають вивести борти, пасажири встигають перебудувати плани. Ми не ховаємося, ми оголошуємо правила.
  2. Тільки вночі, тільки порожній метал. На борту нікого немає. Аеропорти зазвичай за містом, а стоянки вночі порожні.
  3. Жодних терміналів і ЗПС. Якщо Росія у відповідь ударить по нашій цивільній наземній інфраструктурі, обмеження знімається. Але першими не починаємо.

Що б я робив на місці Зеленського:

Крок перший: виступаю й оголошую. Формулювання просте і юридично вивірене: Україна починає уражати повітряні судна, які російський режим використовує зокрема для перекидання військових і забезпечення війни. Два тижні на виведення іноземних бортів.

Крок другий: один показовий нічний удар по одному регіональному хабу. Кілька осколкових пробоїн на порожній стоянці. Нуль жертв.

Крок третій: пауза і відкрита розвилка. «Припиняєте бити по наших містах, ми зупиняємося. Продовжуєте, піднімаємося до Москви». М’яч на їхньому боці.

Крок четвертий: якщо не зрозуміли, повільно, сходинка за сходинкою, вгору по драбині.

Мені заперечать, і правильно зроблять: це удар по цивільній авіації, Україна втрачає моральну висоту, особливо після MH17. Відповідаю: саме тому попередження за два тижні, тільки порожній метал уночі, нуль жертв, жодного терміналу. Так, по цивільних не воює ніхто у світі. Ми нікого не вбиваємо, ми вимикаємо комфорт. І будь-якої секунди готові зупинитися.

Їхні літаки — це наші мости

Росія намагається розрізати Україну навпіл, роблячи київські мости небезпечними. Наша відповідь буде дзеркальною. Для Росії літаки виконують ту саму роль, що для нас мости. Не літають літаки, і Росія розпадається не на дві, а на багато частин. 11 часових поясів. Потяг Москва–Єкатеринбург їде 25 годин, і це навіть не половина країни, а менше. Керованість Росії тримається на тому, що вранці топменеджер у Москві, а ввечері в Тюмені. Відбери це, і бізнес, і держава сповільнюються на порядок.

Страховка — тихий убивця.

Авіація не літає без страхування. Щойно аеропорти стають зоною високого ризику, премії злітають або покриття відкликають зовсім. Тоді рейси зупиняються швидше, ніж від будь-яких осколків. Московські хаби й так регулярно завмирають від самого наближення дронів. Зроби це системою, і літати стане страшно навіть усередині країни. Війна перестає бути телевізійною.

Це не ескалація заради ескалації.

Це єдиний важіль, до якого ми дотягуємося, і водночас кнопка «стоп». Припинять бити по Києву, і все зупиняється того ж дня. Поки росіяни спокійно літають у відпустку, а Київ ночує в метро, у Кремля немає причин щось міняти. Нехай відчують різницю між «десь іде СВО» і «я не можу долетіти до Новосибірська».

Диван поки що все сказав

Петро Чернишов,  бізнесмен

Останні публікації