Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Олена Білостоцька Киянка, яка ствоювала Стіну пам’яті на Байковому кладовищу

13 років Ада Рибачук разом із чоловіком створювала Стіну пам’яті в Києві. Сама носила бетон, працювала на риштуваннях, формувала велетенські рельєфи.

На Стіні завдовжки понад двісті метрів поставали закохані, мати з дитиною, Ікар, Прометей. Сюди мали приходити люди, які щойно втратили близьких. Художники хотіли підтримати їх у горі — через образи любові, материнства, природи нагадати, заради чого жити далі.

А потім дивилася, як радянська влада ховає їхню працю під бетоном, бо зображене на стіні, бачте, не відповідало принципам соціалістичного реалізму

Ада народилася в Києві, але війна змусила її родину евакуюватися до Казахстану. Після повернення закінчила художню школу із золотою медаллю й вступила до художнього інституту.

Ще студенткою вирушила за Полярне коло — на острів Колгуєв у Баренцевому морі. Разом із коханим і співавтором Володимиром Мельниченком вони жили серед ненців, слухали їхні історії, малювали людей, чиє життя залежало від суворої природи. Північ захопила їх настільки, що вони поверталися знову й залишалися зимувати. У 1959 році вони з Володимиром подарували музею в Нар’ян-Марі 118 своїх творів.

Спільні роботи підписували чотирма літерами — АРВМ. Ада Рибачук, Володимир Мельниченко.

Володимир називав дружину рушійною силою їхнього тандему. Захоплювався її витривалістю: Ада носила відра кольорового бетону, тримала сопло, з якого під тиском виривалася бетонна суміш. Так само вправно малювала й різьбила деревину.

Близькі пам’ятали її теплою, доброзичливою і надзвичайно принциповою. Мистецтвознавець Вадим Скуратівський згадував: саме цієї принциповості їй багато хто не прощав.

Їхні мозаїки прикрасили київський автовокзал і Палац дітей та юнацтва. Головною справою життя став Парк пам’яті на Байковій горі.

Майже завершені рельєфи оголосили такими, що не відповідають  офіційним вимогам радянської влади до мистецтва.

У 1982 році Стіну залили бетоном. 13 років роботи двох художників перекреслили чиновницьким рішенням.

«Творчості потрібна мужність», — писала Ада.

Після знищення Стіни вона прожила ще 28 років. Створювала скульптури, писала, разом із чоловіком домагалася її відновлення. Згодом довелося боротися й за майстерню, яку облаштували власними руками. За спогадами Скуратовського, приміщення в центрі Києва намагалися відібрати. До болю за знищений твір додалися тяжби й нескінченні звернення до влади.

У 2018 році за участю Володимира від бетону звільнили перший фрагмент Стіни. Під товстим шаром збереглися рельєфи, які вони з Адою створювали власними руками.

Володимир дочекався початку відновлення їхньої спільної праці.

Ада пішла з життя за вісім років до цього.

22 вересня день пам’яті української художниці та скульпторки Ади Рибачук. Цього дня 2010 року її життя обірвалося. Ада померла у 79 років.

Останні публікації