Катерина Загорій Найголовніше завдання – оборона країни

28 Липня, 2026

Ми давним-давно живемо в контексті довгої війни

Наш бізнес фармацевтичний. Це фармацевтичний завод, який знаходиться в одному місці. Вбудований на велику кількість метрів вниз. У нас – все добре з бомбосховищем, зі скважинами і всім іншим. Це означає, що завод ми звідси не вивеземо. Не перевеземо. Нічого з ним не зробимо. Він є і працює. Ми робили його. І далі плануємо працювати з нашими ліками. Тут, всередині країни. Це основна мета.

Нам потрібні люди. Бажано десятки мільйонів людей. Наших споживачів. Тому що нам подобається робити наш бізнес. У нас сильна в тому експертиза. Нам ще подобається всі гроші, які ми заробляємо, вкладати у фармацевтичний бізнес. Інвестувати в те, що нам подобається – від центру адопції тварин і соціальної ферми тварин до працівників, які розповідають, як у масовій культурі користуватись народними традиціями. Для цього потрібні не лише люди і гроші. Потрібні сенси і цінності. Щоб була держава. Наша мета лежить винятково у зоні наших інтересів. Ми це хочемо. Відповідно доводиться прискіпливо, вдумливо оцінювати, аналізувати все, що відбувається в країні.

Про що я зараз? Ми давним-давно живемо в контексті довгої війни. Їй вже 12 років. Комусь складно прийняти, що війна буде довго. І ніхто не знає, скільки вона триватиме. Тим не менше ми поміняли цю концепцію на концепцію всеохоплюючої оборони. Тому що нікуди не подінеш нашого сусіда. Ми бачимо загалом, що твориться в геополітиці. І треба бути до цього максимально готовими. Розповім про наш досвід. Ми його поділили на кілька контурів.

Перший контур знаходиться всередині нашого бізнесу. Як фармацевтична компанія готуємось, щоб ми могли не тільки добре виконувати свою роботу. Щоб у нас все добре було з електроенергією, незважаючи на відключення. Щоб ми були готові доставити людей на роботу з різних місць, незважаючи на відсутність логістики. Чи, скажімо, якісь зміни комендантської години. Тобто, у нас пораховані всі люди. Чітко зрозуміло, де вони живуть, в яких місцях. І навіть за відсутності зв’язку всі люди чітко знають, де є точки, на які вони будуть приходити.

Будемо використовувати будь-які сценарії. Чи на роботу довезти. Чи забрати людей з Києва, якщо це буде необхідно. І ми, як компанія, також готуємось.

А що буде з фармацевтичним виробництвом загалом у країні? Якщо інші фармацевтичні виробництва зупиняться? Тоді ми маємо бути готові швидко зреагувати на потреби, які існують у державі. Це зараз не про історію, щоб почати на тому заробляти. А бути готовими до будь-яких бізнес-сценаріїв. Тому що наша кінцева задача, щоби вся країна була стійка, готова і забезпечена ліками.

Другий контур. Він полягає у максимальному віддаленні від нашого ворога. Ми не працюємо з російськими компаніями з 2015 року. Розпочали цей процес у 2014 році. А в 2015-му закінчили. Прибрали всі сертифікати. Будь-які можливості партнерства. Все, що тільки можливо. Все, що пов’язане з росією. Ми не працюємо з міжнародними компаніями, які мають в росії виробництва. Або якимось чином вкладають туди гроші. Це починаючи з того, що ми не купуємо в компанії напої, які продаються в росії. І закінчуючи закликами бойкотувати міжнародні фармацевтичні компанії, які працюють у росії. Мають там заводи. Фінансують конкретно. Компаній цих двадцять, до речі. Фінансують всі ті засоби, які летять до нас. Фінансують всю ту російську економіку. Ми не працюємо з банками, які підтримують агресора. Тобто, ми для себе цей контур виділили. І системно юридично, фінансово, GR працюємо з цим контекстом. Тобто ми поставили собі це в задачу. Чому? Не тільки тому, що нам не подобається росія, тому що це ворог. У далекій стратегічний перспективі так треба робити. Ми потихеньку маємо виставляти всіх наших ворогів за наші межі.

Третій контур. Він напевне ще більш стратегічний. Ніякого тилу так чи інакше не існує. Як ми вже зрозуміли. На карті України не можна намалювати невеличкі точки, регіони, де живуть люди, у яких можливо відключений зв’язок і телевізор. І вони не знають, що в Україні йде війна. Тобто війна повністю на всій нашій території. І це означає, що ми повинні бути готовими не тільки, як компанія і як бізнес. Ми повинні бути готовими не тільки як фармацевтичне виробництво – лідер свого ринку. Але ми повинні все додатково, що ми робимо, вкладати в те, щоб зміцнювати оборону, збільшувати національну стійкість. І розуміти, що ті люди, які зараз є в цій країні або можуть зараз повернутись, могли б обороняти кордони. І могли долати ті біди, які є тут. Це означає вкладатися там, де треба. Як тільки стається якась криза – ми передаємо те, що необхідно. Незважаючи на те, що ми цього не планували. Тобто, ми якимось чином забираємо з одного і вкладаємо в щось інше. У нас немає інших людей. Немає інших компаній. І нам дуже важливо , щоб всі ми лишались у цьому середовищі.

Задача номер один – це оборона країни. Вона не написана у нас на стінах на вході. Але вона є у всіх у голові. І вписана у всі наші корпоративні комунікації. Всі інші задачі стоять на другому, третьому і так далі місцях. І розвиток бізнесу з точки зору виходу на міжнародні ринки ми зараз абсолютно відклали. Ми не розглядаємо це як кейс. Ми працюємо, щоб розібратися з ворогом. Від підтримки фільмів, від конкретних просторів, від конкретних військових підрозділів – це виключно тому, що нам треба максимально робити більше ніж ми можемо. Для того, щоб досягнути задачі номер один – оборона країни і смерть всім нашим ворогам!

Катерина Загорій, директорка Ради директорів компанії “Дарниця”

Катерина Загорій Найголовніше завдання – оборона країни

Останні публікації