Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Юрій Федоренко Світ уже готується до світу після путіна

Світ уже готується до світу після путіна. Кілька тижнів поспіль  у світових, так і в українських медіа з’являються заголовки на кшталт: «Відбулася таємна зустріч представників Німеччини та росії, присвячена закінченню війни» або «Китай таємно готується до відходу путіна».

Попри анекдотичність таких заголовків за цим приховується важливе: певні очікування дипломатів, експертів, журналістів і чиновників різних країн.

Варто розуміти, що є  як неофіційні контакти або як позиція, яку сторони не поспішають афішувати. То про що ж насправді йдеться, скажімо, у випадку Китаю?

Пекін поступово налагоджує контакти з представниками російського правлячого класу, великими та регіональними елітами без санкції кремля. Час від часу російські спецслужби натрапляють на китайських шпигунів і фіксують випадки вербування чиновників. Проте москва воліє заплющувати на це очі, аби не погіршувати відносини з Пекіном.

The Wall Street Journal цілком слушно нагадує, що за час повномасштабної війни росія фактично перетворилася на сировинний придаток Китаю, постачаючи йому переважно нафту – ще й із великими знижками, а також інші природні ресурси. Коли товариш Сі вперше зустрівся з путіним у 2013 році, на частку Китаю припадало близько 10% сукупного торговельного обороту росії. Відтоді ця цифра зросла майже вчетверо, тоді як частка росії в зовнішній торгівлі Китаю досі не перевищує 4%.

Але що роблять китайські шпигуни на вулицях російських міст, якщо вся так звана «російська федерація» і без того дедалі сильніше опиняється в орбіті Пекіна? Відповідь проста: Китай бачить, що москва програє війну, і заздалегідь готується до можливого розпаду «федерації». Пекіну потрібні свої люди в кожному регіональному центрі, у кожній галузі економіки. Сам же господар кремля для Китаю вже перетворюється на кульгаву качку.

Такою самою кульгавою, та ще й токсичною, качкою путін стає й для інших світових лідерів. А також – для російських еліт, кланів і так званої «ліберальної опозиції» (здебільшого еміграції). На Заході дедалі активніше дискутують не лише про завершення війни, а й про те, що буде після путіна.

Чи становитиме роздроблена росія небезпеку для світу? Що робити з регіональними елітами, які потенційно можуть перетворити свої «суб’єкти федерації» на незалежні держави? Чи зможуть вони контролювати ядерну зброю, якщо вона опиниться на їхній території? Якою має бути модель влади після путіна?

Саме ці питання дедалі частіше стають мейнстримом світового інформаційного простору. Ці розмови – на користь Україні. Адже це означає, що путін втрачає залишки геополітичного впливу. На нього більше не роблять ставку. У майбутнє його режиму більше не інвестують.

Це саме той випадок, коли пророцтва починають збуватися. За великим рахунком, таке ставлення до путіна в Пекіні, Вашингтоні, Брюсселі, Лондоні та інших столицях – ще одна дипломатична перемога України.

Єдине, про що не варто забувати: очікування краху путінського режиму –  ще не сам крах. Якщо Пекін готується до можливого розпаду росії, це не означає, що китайське керівництво очікує падіння недоімперії вже завтра. Китай традиційно мислить категоріями років, а то й десятиліть.

Звісно, у гнилої конструкції під назвою «російська федерація» немає шансів проіснувати десятиліття. Але якийсь час вона ще може протриматися, сам процес розпаду також може розтягнутися на кілька років. За цей період недоімперія приречена пережити чимало політичних, економічних і соціальних катаклізмів. Проте навіть у таких умовах вона поводитиметься як небезпечний поранений хижак. Але зрештою згине, бо діагноз – летальний.

Ми щодня, щогодини, щохвилини наближаємо момент істини – наближаємо нашу Перемогу. Це бачить увесь світ. Тож тримаймо стрій. Слава Україні!

Юрій Федоренко, військовий, громадський діяч, Герой України

Останні публікації