Іван Зімбіцький Лі Куан Ю оголошував незалежність Сінгапуру і… плакав у прямому ефірі

То було 9 серпня 1965-го. Плакав, бо не хотів цього.
Незалежність впала на країну як вирок. Більшість сінгапурців проголосували за приєднання до Малайзії. Тепер федерація сама виключила Сінгапур зі свого складу.
«Для мене це момент страждання. Усе своє доросле життя я вірив у злиття і єдність цих двох територій», – сказав він. І зробив паузу, бо не міг говорити далі.
Стартові умови виглядали так. Крихітний острів без армії і без ресурсів. У юридичних документах про відокремлення окремим пунктом прописали гарантії постачання води. Країна не мала власної води.
ВВП на душу населення у 1965-у складав 516 доларів. Рівень Йорданії того часу. Населення 1,9 мільйони людей і один порт. Усі списали країну з рахунків.
Далі не було жодного дива. Було зростання понад 9 відсотків щороку протягом перших 25 років. У 2024 році ВВП на душу населення перевищив 90 тисяч доларів за даними Світового банку. Сінгапур давно випередив Японію і колишню метрополію Британію.
Цікаво, що країни, які гучно святкували свою незалежність з феєрверками і парадами, часто так і залишилися бідними.
А країна, чий засновник плакав у день незалежності, стала однією з найбагатших у світі.
Того ж дня, на тій самій прес-конференції, після сліз Лі каже: «Хвилюватися нема про що. Будьте твердими, будьте спокійними».
Замість гучних свят, феєрверків він починає будувати СИСТЕМУ. Англійська як мова бізнесу, щоб торгувати з усім світом.
Нульова толерантність до корупції, коли міністри сідають у в’язницю так само як клерки. Правила однакові для всіх. Інститути, сильніші за будь-яку окрему людину, включно з ним самим.
Країна, чия незалежність почалася зі сліз, стала найуспішнішим державним проєктом століття. Бо незалежність не святкують. Її будують щодня, як систему.
Моя ідея така – а давайте святкувати день Незалежності, коли ВВП буде 100 тис. дол. в рік на душу і ми побудуємо державу де панують здоровий глузд, повага і є РЕАЛЬНА СИСТЕМА, яка безжальна до корупціонерів.
Я сьогодні не святкую. Багато роботи!
Іван Зімбіцький, журналіст
Останні публікації
- Іван Зімбіцький Лі Куан Ю оголошував незалежність Сінгапуру і… плакав у прямому ефірі
- Євген Рибчинський В раю немає перших і останніх
- Вестмінстерський палац у Лондоні підсвічувався кольорами українського прапора
- Іван Киричевський Ми тепер бʼємо палубну авіацію РФ. Так вийшло!!!
- Левко Лук'яненко Перед небом поклявся боротися за самостійну Україну
- Серій Жадан Чути було, як у темряві працюють серця
- Роберт Бровді Мадяр Свободу нашу боронитимемо, чужого не бажаємо
- Віолетта Кіртока Тішуся: десантник Руслан Маришев отримав нарешті звання Герой України
- Віталій Портников Людей з невгамовним горем, болем, втратами і їхньою вірою вже так багато, що я точно знаю – вони не здадуть Україну
- Валерій Пекар Ми стоїмо на плечах гігантів. Без них не було б сьогодення
- Марія Старожицька Новозеландські українці першими в світі відзначили 35-ту річницю незалежності України
- Марта Думнич Нам треба збудувати країну, де людина справді буде найвищою цінністю










