Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Юрій Федоренко Зменшення тиску на ворога не призведе до «деескалації»

Історія вчить: будь-який прояв слабкості лише мотивує терориста до нових, ще більш цинічних злочинів.

Марафон війни на виснаження триває. Статистика, гіркі результати російських обстрілів викликає невимовний біль. Але попри всі випробування  маємо зберігати холодний розум, аналізувати ситуацію і рухатися далі. Напевно, сьогодні важко пояснити киянам, що українська протиповітряна оборона є однією з найефективніших у світі, але це справді так. Той факт, що була збита лише одна балістична ракета, свідчить не про брак професіоналізму наших сил ППО, а про затримку постачання перехоплювачів з боку міжнародних партнерів.

Після кожного акту повітряного терору Президент України та Міністерство закордонних справ звертаються до світової спільноти і до конкретних держав із закликом негайно надати Україні засоби протидії балістичним ракетам. Ми постійно чуємо обнадійливі заяви, зокрема,  від польського прем’єр-міністра Дональда Туска. Ми знаємо, що Варшава, як і інші європейські столиці, розглядає можливість передачі Україні додаткових ракет до систем Patriot. Але ми наполягаємо, щоб цей «розгляд» не розтягувався на місяці.

Робота з пошуку перехоплювачів триває безперервно – по всіх дипломатичних каналах. Немає сумнівів, що ми  зрештою отримаємо ці необхідні засоби. Є надія, що це дозволить зменшити кількість жертв масованих атак, але є й розуміння, що самі акти повітряного терору проти мирного населення та цивільної інфраструктури триватимуть. Такою є терористична природа ворога, який робить ставку на морально-психологічне виснаження українського суспільства.

Після кожного масованого обстрілу в соцмережах з’являється безліч «експертних» міркувань про те, що російська балістика летить на голови українців як помста за той чи інший знищений об’єкт військово-економічної інфраструктури. Це не так. Кожен масований обстріл готується заздалегідь. Звісно, ворог може приурочити удар до певної дати чи події. Причому такою подією можуть бути не лише «далекобійні санкції» Сил оборони України, а й міжнародні зустрічі або саміти. Проте кожен акт терору слід сприймати не як відповідь, а як заздалегідь сплановану агресію.

Не варто також розраховувати, що зменшення тиску на противника призведе до якоїсь «деескалації». Історія вчить: будь-який прояв слабкості лише мотивує терориста до нових, ще більш цинічних злочинів. Не треба плекати ілюзій, що злочинець сам зупиниться. Не зупиниться.

Попереду ще багато випробувань. Із великою ймовірністю марафон війни на виснаження триватиме і цього року, і наступного. Противник постійно буде промацувати наші слабкі місця. Максимально використовуватиме дефіцит перехоплювачів. Можна також прогнозувати, що агресор зробить усе, аби втягнути Україну в надзвичайно складну зиму. Цілком можливо, що в нашому лексиконі знову з’явиться слово «блекаут». Нам не звикати. Буде виклик – прийде й рішення.

Головне, щоб у пошуках наших слабких місць ворог не знайшов слабкості, розпачу чи розбрату серед українців. Наш суспільний настрій і морально-психологічний стан мають визначатися не втомою, а усвідомленням того, що ворог, хоч і повільно, але невпинно слабшає – в усіх вимірах і на всіх напрямках. Це не ілюзія і не самообман, а реальність, яку підтверджують висновки провідних світових аналітичних центрів.

Процеси, що відбуваються всередині недоімперії, – це незворотна деградація, яка рано чи пізно призведе до колапсу путінського режиму. Ми допоможемо йому сконати якомога швидше. Зберігаймо єдність, тримаймо стрій. Слава Україні!

Юрій Федоренко, військовий, громадський діяч, Герой України

Останні публікації