Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

ВІКТОР ЯГУН ВІЙНА НА ВИСНАЖЕННЯ ВХОДИТЬ У НОВУ ФАЗУ

Україна не програє цю війну. Але й росія ще не втратила здатності її продовжувати. Нам потрібні не завищені цифри й переможні заголовки, а холодний розрахунок.

Загальна картина кінця серпня початку липня виглядає так: росія не змогла досягти оперативного прориву на фронті, але зберігає високу інтенсивність наступальних дій і значний потенціал ракетно-дронового терору. Україна, своєю чергою, нарощує системну кампанію ударів по російській логістиці, паливній інфраструктурі, військових аеродромах, об’єктах ППО та морських комунікаціях.

Водночас вирішальним обмеженням для України залишається дефіцит засобів протиповітряної та протиракетної оборони.

Фронт: прориву немає, але тиск залишається надзвичайно високим

Відсутність оперативного прориву не означає, що загроза зменшилася. росія продовжує вести війну на виснаження, намагаючись одночасно тиснути на фронті, руйнувати українські міста та енергетичну інфраструктуру, а також створювати в західних столицях відчуття безкінечності війни.

Саме протиповітряна оборона, а не кількість інформаційно гучних ударів  сьогодні є одним із головних центрів тяжіння цієї війни.

Головні стратегічні висновки

Перше. росія не досягла оперативного перелому на землі, але зберігає здатність тривалий час вести виснажливі наступальні дії. Тому говорити про швидкий крах її фронту передчасно.

Друге. Україна отримала реальну ініціативу у веденні глибоких ударів. Але її слід вимірювати не кількістю пожеж у російських містах, а скороченням перевезень, зупиненням виробництва, дефіцитом пального, втратою літаків і тривалістю відновлення уражених об’єктів.

Третє. Російські людські втрати величезні, але точні співвідношення залишаються предметом оцінок. Цифру “14 до 1” не можна видавати за встановлений факт.

Четверте. Голосування 86 проти 12 у Сенаті США є сильним політичним сигналом, але санкційний закон ще не набув чинності. Важливими будуть остаточний текст документа і його реальне виконання.

П’яте. Військово-технологічна трансформація України має бути інституціоналізована. Дрони, роботи, штучний інтелект і цифрові закупівлі не можуть залежати від кар’єри однієї посадової особи.

Шосте. Суперечки з Польщею та внутрішньополітична боротьба в Україні є саме тими вразливостями, які росія намагатиметься використовувати активніше, якщо не зможе досягти швидкого результату на фронті.

Сьоме. Найбільшим стратегічним обмеженням України залишається не відсутність волі завдавати ударів, а дефіцит ракет ППО, літаків, боєприпасів і стабільного довгострокового фінансування оборони.

Мій загальний висновок такий.

Україна не програє цю війну. Але й росія ще не втратила здатності її продовжувати.

Ми увійшли у фазу, коли вирішальне значення матимуть не окремі міста чи навіть кілометри території, а стійкість військово-промислових систем, здатність захищати тил, швидкість технологічної адаптації, збереження довіри суспільства та міцність союзів.

Тому нам потрібні не завищені цифри й переможні заголовки, а холодний розрахунок.

Віктор Ягун, український військовий, експерт, колишній заступник голови СБУ

 

Останні публікації