Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Віктор Ягун Головне – хто і в якому стані підійде, коли на столі з'являться справжні умови завершення війни

Переговори йдуть. Війна не зупиняється. Так можна коротко описати ситуацію на ранок 25 вересня.

Останні дні принесли безпрецедентну концентрацію дипломатичних контактів: Зеленський – Трамп, Рубіо – Лавров, переговори американської команди Віткоффа і Кушнера, а тепер – новий контакт із представником путіна Кирилом Дмитрієвим. Обговорюються цілком конкретні речі: взаємне припинення ударів по енергетиці, відновлення безпечного чорноморського зернового коридору та можливість тристоронньої зустрічі США – Україна – росія.

Україна заявила, що готова до взаємного енергетичного перемир’я. Але ключове слово тут – “взаємного”.

Тому що паралельно з розмовами про мир росія робить зовсім інше.

У ніч проти 24 вересня ворог застосував проти України 282 ударні та хибні БпЛА, а також протикорабельні ракети “Циркон” і балістичні ракети типу “Іскандер-М”/С-400/KN-23. Основний удар припав на Київ. Загинули люди, пошкоджено житлові будинки, пологовий будинок, енергетичну, транспортну, логістичну, адміністративну та комерційну інфраструктуру. Українська ППО збила чотири “Циркони”, три балістичні ракети та 219 БпЛА. За даними української сторони, під час трьох хвиль ударів по столиці було перехоплено близько 60% балістичних ракет.

Але тут важливіша навіть не статистика.

росія змінює модель повітряної війни.

Нові реактивні “шахеди” летять швидше і значно вище. За даними Reuters, Україна зараз перехоплює приблизно 60% таких апаратів проти понад 90% старіших гвинтових моделей. Традиційним мобільним вогневим групам працювати по них значно складніше.

Одночасно змінюється система цілей.

Раніше ми переважно говорили про енергетику. Тепер картина значно ширша:

енергетика → залізниця → порти → паливо → склади → промисловість → дата-центри → зв’язок → медицина.

Тобто метою стає вже не просто “блекаут”. Мета – порушення нормального функціонування української економіки та великих міст.

На фронті ситуація складна, але вона зовсім не така, якою її намагається показати москва.

24 вересня міноборони рф знову оголосило про нібито “оточення Добропілля” і навіть опублікувало відповідну карту. ISW після аналізу відкритих і геолокованих даних прямо вказує: доказів такого оточення немає. Найближча підтверджена територія під російським контролем розташована приблизно за 10 км від південно-східної околиці Добропілля. За останню добу підтвердженого просування на цій ділянці також немає.

Тому маємо справу вже не з окремою брехнею, а із системною інформаційною операцією.

Її логіка проста:

“оточення” → “обвал фронту” → “Україна програє” → “опір безперспективний” → “треба погоджуватися на умови росії зараз”.

І головна аудиторія цієї операції – не український солдат. Це Вашингтон і європейські столиці.

На цьому тлі Україна продовжує бити по російській військовій інфраструктурі. За останніми підтвердженими даними, уражалися місця зберігання і запуску російських БпЛА, радіолокаційні станції на окупованій території, склади боєприпасів і паливна логістика. Триває і системна кампанія проти російської нафтопереробки.

Саме тому дискусію про “енергетичне перемир’я” потрібно оцінювати дуже уважно.

Взаємне, чітко визначене і контрольоване припинення ударів може стати реальним кроком до деескалації.

Але припинення українських ударів по російських НПЗ при збереженні можливості росії атакувати нашу залізницю, порти, склади, промисловість і логістику під приводом їхнього “військового призначення” означатиме зовсім інше – стратегічну асиметрію на користь москви.

Є ще одна тенденція, яку не можна ігнорувати.

російська агресія дедалі більше виходить за географічні межі України.

Це ще не означає підготовку великої війни росії з Альянсом.

Але це означає інше: москва системно тестує межу, до якої можна підняти рівень агресії, не отримавши колективної військової відповіді НАТО.

І тому головний висновок на сьогодні такий.

Не треба оцінювати мирний процес за кількістю зустрічей, заяв і дипломатичних формул.

Є значно простіший критерій – поведінка росії.

Чи зменшуються удари? Ні.

Чи припиняється наступ? Ні.

Чи відмовилася москва від максималістських вимог? Підтверджень немає.

Чи припинилися ІПсО про “розвал українського фронту”? Навпаки, вони посилюються.

Чи зменшується гібридний тиск на Європу? Ні.

Отже, переговорне вікно справді існує. Але ознак стратегічної деескалації з боку росії поки немає.

Навпаки, кремль намагається одночасно воювати, домовлятися, тиснути на українську економіку, створювати картинку “неминучої перемоги” і пропонувати Заходу перспективу майбутньої нормалізації відносин.

Тому головне питання сьогодні не “чи будуть переговори?”.

Вони вже йдуть.

Головне питання – хто і в якому стані підійде до моменту, коли на столі з’являться справжні умови завершення війни.

І саме за це зараз триває боротьба – на фронті, у повітрі, в економіці, дипломатії та інформаційному просторі.

Віктор Ягун, заступник голови СБУ (березень 2014р. – червень 2015 р.)

 

Останні публікації