Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Сергій Жадан Повіка

Перш ніж сюди увійти,

озирнешся. І ось, –

вересень, – скажеш ти, –

мов упізнаєш когось.

Сонце впало на

яблуневі сади,

ніби потік вина

змішався з потоком води.

Наче усе зійшлось,

що чулося звідусіль,

і в мові зламалось щось,

що відповідає за біль.

Усе спалахне за мить.

Світ ще не почавсь.

Нікому ще не болить

цей надламаний час.

І доки поза межу

тінь не заступить твоя, –

вересень, – я кажу, –

мов називаю імʼя.

Вересень, як ковток.

вересень, як потік.

Виплетений із ниток.

Вихоплений із повік.

Птах, що летить уздовж

опівнічних Ітак.

І я повторюю – що ж,

хай відтепер буде так.

Хай залишиться слід

по всьому, що я несу,

хай око тяжчає від

ваготи часу.

Хай повітря несе

це тепло ваготи.

Хай відійде все,

чому час відійти.

…Повільно тече ріка.

Мокро чорніє причал.

І тиша стоїть така,

ніби хтось довго кричав.

#гімни_барокових_війн

 


Останні публікації