Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Юлія Савостіна Хто заблокував рішення щодо будівництва та облаштування сховищ – відповідальні за збільшення жертв

Ще – як діти отримуватимуть знання, чому нищиться малий бізнес, якою буде продовольча безпека, може, досить лякати найважчою зимою?

Скажу свою непопулярну думку, але тікати нікуди не буду. Так склалося, що цього року мені пощастило виїхати на півтора місяці з донькою на канікули. Виспатися на всі, прийти хоч трохи до тями і попрацювати біля моря. Через три тижні ззовні українські новини виглядають трохи інакше (і тут я вже поділилась думками з друзями, які дотичні до формування інформаційної політики). Але зараз про те, що дуже сильно кидається в очі.

1) Я все-таки дуже хочу знати, як всі причетні до функціонування столиці нарешті вирішать питання з бомбосховищами. Нічними – поспати без балістики і денними від шахедів. Саме це мене цікавить найбільше. Вважаю, що всі, хто заблокував рішення щодо будівництва та облаштування сховищ – відповідальні за збільшення жертв. Відразу після відповідальності сусідів. Бо зміна бруківки, парки, електричних стовпів та декоративних парканів  ніяк не впливає на моє життя. А відсутність укриттів – впливає.

2) Школи. Ну не можна казати, що на пʼятому році великої війни графік навчання має скласти  директор чи колектив в останній тиждень перед початком навчання, бо у нас тривоги цілими днями. Я хочу чути план – а, б, в, ц – як діти отримуватимуть знання. У відносній безпеці бажано. Якщо навчання в бомбосховищах – ок, це реалії. Але наші діти через деякий час вийдуть у світ, який не сидів у бомбосховищі, і конкуруватимуть у цьому світі. І їм потрібні навички та знання. Так, я знаю про існування репетиторів. Але не всі батьки з нашого класу потягнуть таке… а рішень інших немає

3) У  країні розтрощений бізнес. Плану для його не те що порятунку, просто полегшення відбудови – немає. Взагалі. Хто б що не пропонував. Зате є погрози в телеграм-каналах за когось там «основатєльно» взятись, про введення нових податків, про обмеження тощо. Шо вже казати про малий бізнес, який зараз деруть в усі дірки з усіма можливими перевірками за все. Якщо план у державотворців – не мати бізнесу, а отримувати кредити і з них всім давать грантікі, інфантилізуючи цілі системи, ну тоді він виконується задовільно..

4) продовольча безпека. Розумію, що з нашими врожаями, городами, закрутками ми з голоду не маємо померти. Мало хто помирав від відсутності 3-х видів авокадо чи 5-и видів рослинного молока. Але хотілося б хоч щось притомне почути від керманичів щодо наших перспектив з провіантом. Бо заяви мереж «ми обмежили продаж продуктів на один чек»-найкоротший шлях до паніки

5) ну і нарешті питання щодо «найважчої зими за всі роки». Може досить вже лякати? Ну ми вже зрозуміли після півроку повторювань. Хочете щось порадити, крім «виїхати на зиму» – радьте. Бо я щось ще не бачила пропозицій «санаторії в Закарпатські області готові прийняти мам з дітьми на грудень-лютий за символічну ціну, навчальні заклади вже підготовлені для прийому дітей» чи щось таке… Немає рішень -ну то я сама можу кожного ранку писати пости у такому стилі.

Так, я знаю, що причина всіх цих бід – дурні сусіди. Але написані практичні питання мене цікавлять набагато більше, ніж срачі навколо фестивалів, висловлювання співців  і роздачі мільярдів незадоволеним.

Юлія Савостіна, журналістка

Останні публікації