Всі публікації

LeaderUA

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Коли позбутися манії величі, коли не любити себе більше за музику, тоді можна створити щось справжнє

Свого часу музичні чиновники радянської закваски виключили його зі Спілки композиторів. Через роки його мелодія звучала на церемонії вручення Нобелівських премій.

30 вересня виповнилося  89 років Валентинові Сильвестрову — українському композитору світового визнання, народному артисту України, лавреату Шевченківської премії.

Валентин народився в Києві, у родині інженера та вчительки. Музики почав навчатися лише у 15 років. Спершу обрав будівельний інститут, але вже писав власні твори.

Змінити фах допомогло несподіване знайомство.Студенти консерваторії запросили його зіграти свою музику. Почуте зацікавило викладачів, і майбутній інженер зрештою став учнем Бориса Лятошинського.

За спогадами сучасників, міг вигукнути на полі, бо його захопленням був ще й футбол: «Не заважай, я диригую атакою!»

У 1960-х Сильвестров сміливо експериментував зі звучанням. Його творчість не вписувалася в радянські уявлення про те, якою має бути музика. Проте за кордоном твори українця вже виконували й відзначали міжнародними преміями.

При цьому Валентин не прагнув бути модним. Багато вчився в інших композиторів, але брав лише те, що було близьке йому самому.

Згодом його музика стала тихішою, сповненою ніжності й смутку. Композитор тонко відчував природу, її красу й мінливість — і передавав це у своїх творах.

Для першого знайомства варто послухати «Вечірню серенаду» з циклу «Тиха музика» — саме вона звучала на Нобелівській церемонії 2023 року в Стокгольмі.

Валентин Васильович виходив на Майдан, бо не міг залишатися осторонь того, що відбувалося в країні. А пам’яті загиблого Сергія Нігояна присвятив музичний твір.

Своє ставлення до творчості пояснив так:

«Коли позбутися манії величі, коли ти не любиш себе більше за музику, тоді можна створити щось справжнє».

“Українська перемога”

Останні публікації