Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Лесь Подерв’янський У таких випадках школяр «барзєєт», от і я «абарзєл»

Я вчився в гламурній школі на Печерську. До неї за освітою ходили діти КГБ-істів, відповідальних працівників. Усі ходили в костюмчиках і в краватках. А я відвідував  цю школу тому, що  жив поруч. І середовище було досить чужорідне. Я вижив там завдяки тому, що мене любила директриса. А директриса мене любила, бо я був художником і багато чого для школи малював. Я цим користувався. Директрису боялася вся школа. Я хапав якісь двійки, я їй скаржився, двійки переправляли на трійки. Мені дозволялося ходити патлатим, у рваних джинсах,  і все це конало нормально. У  таких випадках людина “барзєєт”. І я “абарзєл”, випустив два абсолютно кримінальних, антирадянських і порнографічних номерів газети під назвою «Унітаз». Не буду вже казати, що було в цій газеті — там було страшне. Мене звичайно тут же здали. Прийшла вчителька і сказала гнєвно: «Тєбя визиваєт Тамара Міхаловна». Я прийшов, Тамара Міхаловна стояла, перед нею на столі лежала газета «Унітаз». І вона сказала: «Я тєбє вєріла, а ти мнє што, вот ету гадость? Вот тєбє, вот тєбє!», — сказала вона і порвала газету. На що я сказав єдине, що можна було сказати — я сказав: «Тамара Міхаловна, я больше нє буду». Слава богу мене не вигнали зі школи.

Лесь Подерв’янський, художник, письменник


Останні публікації