Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Віталій Портников Український солдат – головний, хто може переконати Сі

Багато років на  зустрічах Президента США і лідера Китаю не відбувається практично нічого

Головна задача їхніх учасників – не посваритися вщент. Але до них  перемовин  завжди ставляться з особливою увагою.

В  Україні щоразу, коли зустрічаються американський та китайський лідери, намагаються зрозуміти, чи зможе Дональд Трамп (а перед тим Джозеф Байден) так вплинути на Сі Цзіньпіна, що той «накаже» Путіну зупинити війну. І кожного разу розчаровуються, коли виявляється, що війна Росії проти України навіть не була серед головних тем американсько-китайських перемовин.

Так, звісно, США та Китай мають безліч власних проблем, які можна обговорювати тижнями. І Тайвань, і претензії Китаю до Філіппін, і економічні питання, і скорочення ядерних озброєнь, а тепер ще й «штучний інтелект». І по кожному з цих питань ніякого порозуміння не простежується – є хіба що «холодний мир». І в рамках цього «холодного миру» навіть важко уявити, як президент США на практиці застосовує проти Китаю норми тільки-но ухваленого та підписаного «закону Грема» . Тим паче, якраз перед візитом голови КНР американські та китайські чиновники вкотре домовилися про економічне перемирʼя на наступні місяці. Ну і тоді як американський президент може вплинути на китайського гостя і чи варто йому взагалі торкатися української тематики?

Але навіть якщо уявити собі, що Трамп і Сі поговорили про Україну детально, чи можуть вони домовитися про щось реальне? Трамп зацікавлений у завершенні війни, але не у зникненні України. Сі насамперед зацікавлений у тому, щоб Росія не програла, і в цьому змушений покладатися на путінське бачення успіху. Трамп не бажає – принаймні публічно – щоб Росія обходила санкції й продавала Китаю нафту. Сі зацікавлений у тому, щоб Росія продавала цю нафту Китаю, і зараз, на тлі кризи в Ормузі, це не просто примха.

Ну і нарешті, той, хто вважає, що Сі щось може наказати Путіну, також перебільшує можливості китайського лідера. Так, російський президент не може не враховувати точку зору свого китайського колеги. Але Росія для Китаю – і партнер з найбільшим ядерним потенціалом, і продавець дешевої нафти, і – що найважливіше – інструмент дестабілізації Заходу. А російсько-українська війна – частина процесу такої дестабілізації. Навіщо Китаю сприяти її завершенню, коли продовження війни послаблює і Захід, і Росію?

Тому від зустрічей американських і китайських лідерів якихось серйозних результатів чекати не варто. Не тільки щодо російсько-української війни, а і щодо інших принципових питань. Сполучені Штати і КНР сьогодні – нехай навіть у американського президента та його китайського колеги, на думку Трампа, чудові особисті стосунки – все ж таки на різних полюсах сучасного світу. І проблеми обох головних економік світу – різні. І навіть особисті проблеми у Трампа і Сі Цзіньпіна – різні. Трамп думає про успіхи своєї партії на виборах та про спадкоємця. А Сі займається партійними чистками та збирається переобиратися на четвертий термін.

Але чи можна змінити думку голови КНР щодо російсько-української війни? Так, можна. І це підтвердили останні саміти лідерів країн «глобального Півдня», коли про необхідність знаходити політичне вирішення конфлікту із Путіним говорили і Сі, і індійський премʼєр Нарендра Моді. Але чому?

Зовсім не з надмірного миролюбного настрою. А насамперед, бо в Китаї не зацікавлені у руйнуванні російської нафтопереробної промисловості і у зменшенні видобутку нафти – що обовʼязково відбудеться, якщо зупиняться НПЗ. Китаю потрібна російська нафта – і якщо Путін не може її врятувати, то, може, йому варто замислитися про припинення ескалації?

Тому той, хто дійсно може переконати Сі – це український солдат.

 

Віталій Портников, журналіст

 


Останні публікації