Леся Литвинова Хочу, щоб діти вчились боятися
Нічого не бійся, малюк. Поки я з тобою, нічого не може трапитись. Не бійся.
Я більше не кажу цього жодній своїй дитині. Бо я не хочу їм брехати. Я можу пообіцяти зробити все, що від мене залежить. Але від мене залежить не все. Я можу тримати їх в обіймах, загороджуючи спиною від світу. Я можу слухати небо, поки вони сплять в автівці під час тривоги. Я можу вчасно прийняти вірне рішення і швидко зреагувати на небезпеку. Але цього замало.
Скільки дорослих казали своїм малюкам “не бійся, я завжди буду тебе охороняти”… В Донецьку і Криму. В Києві і Харкові. В Олешках і Милі. Скільки з них щиро вірили в те, що кажуть правду…
Я хочу, аби вони вчились боятись. Бо страх не дозволить їм бути легковажними в складний момент. Боятись, але не панікувати. Знаходити рішення. Дорослішати раніше, ніж варто було б. Довіряти мені, але знати, що тільки моя присутність вже не буде гарантією того, що Бабайка не прийде до них вночі.
Леся Литвинова, волонтерка (фонд “Свої”)
Останні публікації
- Ольга Гуцал Я ненавиджу комунізм
- 17 вересня 1989 року розпочався фестиваль “Червона рута” – головна культурна подія доби падіння СРСР
- Валерій Пекар Живемо у подвійних ножицях
- Максим Голубєв Притча ставить смерть поруч зі словом, щоб ми нарешті помітили слово
- Владислава Молчанова Великий бізнес готовий долучитися, аби цю зиму пройти
- Ніна Южаніна Дуже багато звернень із закликом скасувати пільги для посилок
- Валерій Калниш Про банальний рекет у російсько-українській війні
- Борис Сіленков Треба Стратегія кризового менеджменту, а не Стратегія розвитку
- За півторакілограмовою буханкою хліба за 60 доларів вишиковуються черги
- Катерина Загорій Про мою персональну філософію відмови
- Віолетта Кіртока Я море вигрібаю ложечкою. Але ж треба вигрібати
- Леонід Невзлін Удари по російських НПЗ – ефективний інструмент українців
