-
Ольга Гуцал Я ненавиджу комунізм
1 хвилина
У Глухові Мішелю Терещенку протистояли старі еліти та оточення депутата-зрадника Андрія Деркача

Терещенки були однією з найзаможніших українських родин свого часу. Але запам’яталися не лише статками. Вони вкладали величезні кошти в лікарні, школи, університети, музеї, театри, храми та допомогу людям. На їхньому родинному гербі були слова: «Прагненням до суспільних користей».
Мішель Терещенко народився 1954 року у Парижі у родині Петра Терещенка – відомого французького вченого-хіміка. Здобув економічну освіту, служив у збройних силах Франції, займався бізнесом і очолював компанію з виробництва обладнання для дайвінгу. Будував бізнес у Європі.
Україну Мішель уперше побачив уже дорослим — у 1994 році. На початку 2000-х Мішель уже жив між Києвом і Глуховом, інвестував у виробництво, створював робочі місця та заснував Фундацію спадщини Терещенків.
А у 2015 році зробив ще один важливий вибір — отримав українське громадянство. Того ж року Терещенко пішов на вибори міського голови Глухова і переміг із результатом майже 65% голосів. Для міста, де роками зберігався вплив старих політичних груп, це була гучна перемога.
На посаді мера він відкрито говорив про боротьбу з корупцією, необхідності повернення та утвердження українських витоків. У центрі Глухова прибрали пам’ятник леніну, а згодом у місті з’явився пам’ятник молодому Тарасові Шевченку.
Три роки мерства виявилися непростими. Терещенко вступив у жорстке протистояння зі старими місцевими елітами та оточенням депутата-зрадника Андрія Деркача. Були суди, кримінальні провадження, блокування кадрових рішень і проблеми з фінансуванням міста. У 2018 році дійшло навіть до фактичного саботажу роботи міськради. На важливу сесію, де мали розглядати зміни до бюджету, прийшли лише двоє депутатів.
Сам Терещенко тоді говорив, що місто фактично «взяли в заручники».
Про ці роки боротьби, розчарувань і спроб змінити Глухів він згодом написав окрему книжку — «П’ять зим у Глухові. Слідом за скарбами родини Терещенків».
А ще раніше вийшов його «Перший олігарх» — книжка про діда Михайла Терещенка та родину, яка вміла не лише заробляти величезні статки, а й витрачати їх на суспільне добро.
Мішель якось сказав, що коли з’явилася можливість отримати українське громадянство, подумав: його дідусь цьому дуже радів би.
Народитися у Франції, прожити там значну частину життя — і зрештою повернутися на землю своїх предків, зробивши Україну власною країною не лише за походженням, а й за вибором. Справжній Українець!
15 вересня 2026 року Мішелю Терещенку виповнилося 72 роки. Вітаємо! Здоров’я, сил і ще багатьох років активного й змістовного життя!
Останні публікації
- Ольга Гуцал Я ненавиджу комунізм
- 17 вересня 1989 року розпочався фестиваль “Червона рута” – головна культурна подія доби падіння СРСР
- Валерій Пекар Живемо у подвійних ножицях
- Максим Голубєв Притча ставить смерть поруч зі словом, щоб ми нарешті помітили слово
- Владислава Молчанова Великий бізнес готовий долучитися, аби цю зиму пройти
- Ніна Южаніна Дуже багато звернень із закликом скасувати пільги для посилок
- Валерій Калниш Про банальний рекет у російсько-українській війні
- Борис Сіленков Треба Стратегія кризового менеджменту, а не Стратегія розвитку
- За півторакілограмовою буханкою хліба за 60 доларів вишиковуються черги
- Катерина Загорій Про мою персональну філософію відмови
- Віолетта Кіртока Я море вигрібаю ложечкою. Але ж треба вигрібати
- Леонід Невзлін Удари по російських НПЗ – ефективний інструмент українців











