Сергій Плохій Україні краще піти з переговорів, ніж узаконити власну капітуляцію
Росія прагне нової Ялти — домовленості великих держав про поділ світу на сфери впливу.
Україна ризикує стати розмінною монетою у переговорах між Вашингтоном і Москвою. Про це попереджає відомий український історик, професор Гарвардського університету Сергій Плохій.
Він нагадав лютий 1945 року. Тоді в Ялті зустрілися Сталін, Рузвельт і Черчилль. Лідери трьох держав обговорювали майбутнє післявоєнної Європи, зокрема народів, які не мали можливості самостійно визначати свою долю.
Для Польщі Ялта стала символом зради.
Країна, за незалежність якої Британія вступила у Другу світову війну, втратила свої східні території, зокрема Львів, а згодом опинилася під радянським політичним контролем.
У наступні роки комуністичні режими, залежні від Москви, утвердилися також у Румунії, Болгарії, Угорщині та інших країнах Східної Європи.
Мільйони людей на десятиліття опинилися за залізною завісою — без справді вільних виборів, під владою режимів, які придушували політичну опозицію та обмежували свободи.
Але була важлива обставина: на момент Ялтинської конференції Червона армія вже контролювала значну частину цих територій. Західні союзники мали обмежені можливості змінити ситуацію.
Сьогодні, за оцінкою Плохія, Путін прагне подібного сценарію.
Москва хоче домовитися зі США про сфери впливу, в яких Україна має опинитися під російським контролем.
Трампа натомість більше цікавлять домовленості щодо ядерних озброєнь, економічні питання та зменшення американських витрат на міжнародні зобов’язання. Україна, за словами історика, не завжди є його головним пріоритетом.
Саме тому існує ризик, що її майбутнє спробують зробити предметом торгу заради інших домовленостей.
Але між 1945 роком і сьогоденням є принципова різниця.
Сталін на момент Ялтинської конференції вже контролював Польщу. Путін Україну не контролює.
Попри роки повномасштабної війни, Росія так і не змогла підкорити нашу державу. Українська армія продовжує боротьбу, а держава зберігає незалежність.
І саме це робить сценарій нової Ялти далеко не неминучим.
Окрему увагу Плохій приділив Європі.
Він називає її економічним гігантом, який досі залишається політично та військово слабким порівняно зі своїми можливостями.
Україна своєю боротьбою виграє для Європи дорогоцінний час. Але європейським державам необхідно зміцнювати власну оборону, розвивати військові спроможності й політичну єдність.
Інакше їм буде дедалі важче захищати власні інтереси у світі, де великі держави знову заговорили про сфери впливу.
Щодо Китаю, то Плохій не вважає, що Пекін обов’язково підтримає такий поділ світу. Китай має власні стратегічні цілі й не зацікавлений автоматично погоджуватися на правила, запропоновані Вашингтоном і Москвою.
Натомість окрема домовленість Трампа з Путіним, за якою Києву залишать лише затвердити вже погоджені умови, становить значно більшу небезпеку.
Саме тому історик застерігає: Україні потрібно брати участь у переговорах, але не за будь-яку ціну.
Якщо її запрошують не домовлятися про справедливий мир, а погодитися на фактичну капітуляцію, від таких переговорів краще відмовитися.
Історія Ялти показала, наскільки дорого народам обходяться рішення, ухвалені без їхньої згоди.
Та становище України сьогодні суттєво відрізняється від того, в якому опинилися країни Східної Європи наприкінці Другої світової.
Україна має власну армію, незалежну державу й потужну міжнародну підтримку.
Європейські країни допомагають озброєнням, фінансами, санкційним тиском на Росію та дипломатичними зусиллями. Підтримку надають і партнери з інших частин світу.
Так, Україні потрібна значно більша й швидша допомога. Але вона не залишилася сам на сам із Росією. І її союзники також зацікавлені в тому, щоб міжнародні кордони не змінювалися силою.
У 1945 році великі держави домовлялися про майбутнє Європи, коли радянські війська вже займали значну частину її сходу. Сьогодні українці продовжують обороняти свою країну, а світ має можливість допомогти їм зберегти незалежність.
Це не гарантує, що небезпечних домовленостей не буде. Але означає, що повторення історії не є визначеним наперед.
Майбутнє України ще не вирішене за жодним чужим столом переговорів.
Сергій Плохій, історик
Останні публікації
- Сергій Плохій Україні краще піти з переговорів, ніж узаконити власну капітуляцію
- Ігор Семиволос Зливати все в унітаз, або домовлятися з арабами – вибори в Ізраїлі
- Лесь Подерв’янський Не жувати жвачку з тєлєвізора, а думати своєю головою
- Олександр Ковтуненко Приватні служби «гасять» шахеди, гасять пожежі
- Володимир Фесенко Вплив доктрини Залужного на Стірлінга
- Василь Хмельницький Потрібні – закінчення війни, рівні правила і можливість
- Марія Берлінська Мета – вирощувати лідерів, здатних змінювати правила війни
- Іван Зімбіцький Три речі, що допоможуть уникнути осінньо-зимового депресійного стану
- Олександр Ларін У фінансуванні, організації українського спорту панує звичайний феодалізм
- Алла Лазарєва Макрон оголосить війну Росії?
- Емері Хамільтон Це війна проти, що сильний може просто забрати чужу землю
- Борислав Береза Позбутися ілюзій про доброго дядечка Сема і про рятівників-європартнерів
